Житомир.info | Житель Бердичева отримав шість років в'язниці за крадіжку мобільного телефону вартістю 390 гривень, хоча доказів його провини, окрім свідчень 13-річного підлітка, не було

1. Житель Бердичева отримав шість років в'язниці за крадіжку мобільного телефону вартістю 390 гривень,...
2. "На мій погляд, ця кримінальна справа була сфабрикована"

Житель Бердичева отримав шість років в'язниці за крадіжку мобільного телефону вартістю 390 гривень, хоча доказів його провини, окрім свідчень 13-річного підлітка, не було

За крадіжку мобільного телефону Бердичівський районний суд виніс вирок: шість років позбавлення волі. Обвинувачений Максим Нечипоренко отримав таке суворе покарання, хоча так і не визнав свою провину. Родичі хлопця вважають, що справа шита білими нитками, і кажуть, що Максиму "повісили кримінал" за те, що він відмовився стати стукачем.

"Максим добре заробляв, у нього не було потреби красти"

Ознайомитися з вироком у даній кримінальній справі журналістам виявилося непросто. Заступник голови Бердичівського суду Антоніна Голубнича порадила звернутися в канцелярію суду: там, мовляв, знаходяться матеріали. Працівники канцелярії вельми здивувалися і сказали, що кримінальну справу за крадіжку мобільного телефону у Голубничої. Коли до судді звернулися ще раз, вона навідріз відмовилася прокоментувати вирок, згідно з яким чоловік отримав шість років в'язниці за крадіжку мобільного телефону. Суддя сказала, що дуже зайнята і продемонструвала свій діловий щоденник, час в якому розписано не тільки по днях, а й по годинах. На питання, коли ж можна поговорити з суддею з даного питання, Антоніна Михайлівна порадила почергувати у її кабінету - раптом у неї з'явиться одна хвилинка. Зауважу тільки, що на переговори щодо майбутньої зустрічі журналіста з суддею пішло ... півгодини.

Зате слідчому, до якого звернувся кореспондент «ФАКТІВ», вистачило 15 хвилин, щоб викласти суть справи.

- Зі слів потерпілого 13-річного хлопчину, його наздогнали кілька людей, а один з них сильно обхопив його за груди, - розповідає слідчий Бердичівського райвідділу міліції старший лейтенант Сергій Чуб. - Обвинувачений Нечипоренко, якого добре запам'ятав потерпілий, відібрав у нього мобільний телефон вартістю 390 гривень. Підліток побоявся наздоганяти злодіїв, але вдома розповів про те, що сталося батькам, які звернулися в правоохоронні органи. Крадіжку було вчинено в кінці 2006 року, а через рік затримали Максима Нечипоренко. Вдалося дізнатися, що він ховається в місті Баранівка Житомирської області. Підозрюваний був негайно доставлений до Бердичівського райвідділу міліції. Виявилося, Нечипоренко раніше вже відбував покарання за скоєння крадіжки.

Між крадіжкою і грабежем (відкритим заволодінням чужим майном) є різниця. Тут досить одну гривню вкрасти і можна потрапити до в'язниці. На судовому слідстві Нечипоренко не визнав свою провину і не підтвердив факт грабежу. Мобільний телефон не був знайдений, хоча на очній ставці потерпілий вказав на Нечипоренко.

- Щоб відправити обвинуваченого в тюрму, вам вистачило показань тринадцятирічного хлопчика?

- Для звинувачення досить свідчень потерпілого. Тим більше що ... інших прямих доказів все одно не було. Неповнолітній Ш. впізнав грабіжника за очками, небрітость і подряпини над губою. Справа була направлена ​​до суду.

Мати засудженого впевнена, що її син вже місяць сидить у в'язниці несправедливо.

- Йому не було потреби красти, - впевнена Алла Нечипоренко. - Максим добре заробляв - робив євроремонти. У нього був дорогий мобільний телефон. Максим одружений, повністю забезпечував свою сім'ю.

Кажуть, що Максима впізнали за очками, але він давно їх не носить, тільки контактні лінзи. Поки йшло слідство, у сина впав зір від мінус 7 до мінус 13. Зараз він ледве бачить. Хоча я здогадуюся, за що посадили мого сина. Будучи ще неповнолітнім, Максим, зв'язавшись з поганою кoмпаніей, обікрав автомобіль - зняв шини. За це він отримав два роки позбавлення волі.

Після в'язниці служителі Феміди чомусь занадто часто стали зустрічати його в місті. За скоєну крадіжку мій син отримав заслужене покарання, але хто вирішив, що він все життя повинен за це розплачуватися? Мені здається, його просто захотіли зробити стукачем, але Максим категорично відмовився. Щоб подалі сховатися від настирливих вартових правопорядку, він поїхав до батьків дружини в Баранівку. Тим більше що його дружина Наташа пішла в декрет і захотіла пожити у мами. У Баранівці Максим дуже швидко знайшов собі роботу - теж робив ремонти квартир. Але через три місяці сина несподівано заарештували.

На побаченні я просила Максима розповісти, що трапилося. Він запевняв, що ні в чому не замішаний, і просив довести його невинність. Нам нічого не залишалося, як найняти адвоката. В один із днів у нас відмовилися взяти передачу для сина. Бабуся Максима двічі ходила, але правоохоронці весь час посилалися на відсутність начальства. Я захвилювалася, а потім мені подзвонили з міліції і повідомили, що син сильно побитий. "Швидку допомогу" йому не викликали. Щоб звернути увагу на побої, Максим порізав собі вени.

"На мій погляд, ця кримінальна справа була сфабрикована"

- Отримавши дозвіл на побачення, я пішла відвідати брата, - вступає в розмову сестра Максима Нечипоренко Інга. - Побачивши шрами на його руках, зрозуміла, що він дійсно порізав вени. Брат розповів, що в камеру, де, крім нього, перебували ще три людини, увійшли кілька п'яних правоохоронців. Вони витягли Максима в коридор, пояснюючи, що відпрацьовують удари. Максим написав скаргу прокурору, в якій вказав, що його побили співробітники міліції, але відповіді не отримав.

Я вірю братові. Навіщо йому красти? Він заробляв непогані гроші. Ні з якою компанією не водився, після роботи поспішав додому, де на нього чекала вагітна дружина. Батьки Наташі подарували молодим будинок, в якому було абсолютно все - меблі, побутова техніка. Я не раз бачила, як наш сусід - співробітник міліції - вимагав у брата гроші. Ми обурювалися, але нічого не могли зробити.

Сьогодні правоохоронці заявляють, що Максим перебував у розшуку. Це брехня. Не відображено це і у вироку суду. Максим часто бачився з дільничним, у якого навіть був записаний номер мобільного телефону брата. Максима ніхто не шукав, ні разу не зателефонували навіть. Доки в нашій країні буде таке свавілля? Вже під час слідства нам сказали, що потрібно "підмазати" - і справу закриють. Але за що платити? За те, чого не було? Ми сподівалися на справедливість суду, а тепер шкодуємо, що не заплатили. Дуже хочемо вірити, що апеляційний суд виправдає мого брата.

- Відповідно до чинного закону, якщо у судді є якісь сумніви, вони завжди трактуються на користь обвинуваченого, - каже правозахисник Бердичівської міської організації "Добробут та захист спільними зусиллями" Ігор Корягін. - В даному випадку все вийшло навпаки. Потрібно з'ясувати, за яких обставин взагалі з'явилося цю кримінальну справу. На мій погляд, воно було сфабриковано. Це мала бути крайній, і його знайшли. Навіть затримання Максима було проведено з порушенням процесуальних норм. Його взяли на власній квартирі і привезли спочатку в Баранівське РВВС, потім - в Бердичівське, не пред'являючи жодних звинувачень. Для затримання Нечипоренко суддя дала санкцію на арешт на десять діб за адміністративне порушення. Спочатку все робилося для того, щоб затримати цю людину. Не потрібно бути професійним юристом, щоб, прочитавши вирок суду, зрозуміти: всі звинувачення будувалися на припущенні. Чому не встановлені особи "подільників" Максима? Адже потерпілий говорив, що грабіжників було троє. Що ж це за слідство, яке не встановило ні імен, ні прізвищ зловмисників? У слідства був тільки один, до того ж неповнолітній, потерпілий, який вказав на "злочинця".

Головний принцип криміналістики свідчить, що в об'єктивному світі сліди злочину не зникають, тому будь-яке можна довести. У райвідділі є камери спостереження, але коли били Максима, вони чомусь були вимкнені. На щастя, є апеляційний суд, де ми спробуємо довести невинність Максима Нечипоренко. Наша організація має достатню кількість прикладів, коли чиновники органів внутрішніх справ, прокуратури або суду перевищують свої повноваження, зловживаючи владою.

З усього вищевикладеного виходить, що сьогодні надзвичайно небезпечно переходити дорогу вашому ворогові. Не виключено, що завтра він заявить, ніби ви вкрали у нього мобільний телефон. А це - шість років позбавлення волі.

Леніна Бичковський спеціально для «ФАКТІВ» (Житомир)

http://www.facts.kiev.ua/