Шукач | Село Казанка (Казанківський р-н). тайник

Оцінка: 14/3 учасники / 0 рекомендації / (+1) (-1) якість

Історія села Казанка (Казанківський р-н) в Миколаївській області.

Миколаївська область (Україна) Казанка розташована на берегах річки Висунь (притока Інгулу), в 130 км. від Миколаєва. Відстань до залізничної станції Казанка на лінії Миколаїв-сортовий - Долинська 9 км. Територія, на якій знаходиться Казанка, була заселена в глибокій старовині, про що свідчать виявлені на його околиці залишки стоянки епохи мезоліту (близько 10 тис. Років тому), а також п'яти поселень епохи бронзи (II тисячоліття до н. Е.) у самій Казанки і сіл Лазаревка і Чабанка. Виникла Казанка на початку XIX ст. У 1800 р тут з'явилися перші поселенці селяни-однодворці (одна з категорій державних селян, що склалася з нащадків російських служивих людей; більшість з них мало лише двір звідси і назва), яких царський уряд переселив з Курської губернії.

Оскільки вони прибули сюди в день релігійного свята Казанської богоматері, селище стало називатися Казанським, а пізніше Казанка. У 1815 р в ньому налічувалося 786 однодворців. Вони платили подушну подати і виконували повинності. Займалися переважно скотарством, а також землеробством. Досить розвиненим було борошномельне виробництво. У селі налічувалося 13 вітряних млинів. З січня 1829 Казанку перевели на становище військового поселення в ній розмістився один з ескадронів уланської дивізії Бузької. У 1844 р тут налічувалося 4490 чоловік населення. Жителі Казанки, як і інших військових поселень, ділилися на дві групи: селяни-господарі і їх помічники, з одного боку, і постояльці, яких містили перші, з іншого. Все життя поселенців регламентувалася статутами. Цілий рік вони навчалися військової справи, в зв'язку з чим землеробські роботи проводилися несвоєчасно. Діти військових поселенців з семирічного віку зараховувалися в школи кантоністів, а з 18 років до військових частин.
Протягом цілого століття в Казанці був відсутній медичний пункт. Парафіяльна школа відкрилася в 1849 р Число учнів було дуже обмеженим. Так, в 1861 р школу відвідувало всього 30 чоловік, причому серед них жодної дівчинки.
Після ліквідації в 1857 р військових поселень Казанка стала державним селом. На початку 60-х років XIX ст .. Тут налічувалося 685 господарств з 4487 жителями. Згідно закону 1866 року про поземельний устрій державних селян за казанківцями збереглися всі, що знаходилися до цього в їх користуванні землі, але за них вони повинні були вносити до скарбниці щорічно державну оброчну подати. Земля перебувала в користуванні громад (їх було вісім) і ділилася між ревизских душами. Два-три рази на десятиліття відбувався переділ. Так в матеріалах земського подвірного перепису 1883 вказувалося: "Казанка колишнє військове поселення. Користування землею зрівняльний, але ті, хто має силу, захоплюють по 100 і більше десятин". У 1884 р в Казанці проживали 6144 осіб.
З 1887 р державних селян перевели на викуп. Жителі Казанки зобов'язані були викупити у держави свої наділи. Викупні платежі на 45% були більше оброчної податі. Розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві виявився і в зростанні товарного землеробства. У 80-ті роки Казанка стає великим, відомим на півдні Росії ринком найму робочої сили. З різних губерній сюди йшли тисячі людей в надії знайти роботу. Частка з них наймалася до куркулів в самій Казанці.
Тільки в липні 1898 року в них батрачили 218 осіб з Київської, Полтавської, Чернігівської, Орловської і Могильовської губерній. Річний заробіток чоловіків складав 62 руб., Жінок 40, підлітків 22 руб.
А тим часом ціни на ринку були дуже високими: кінь коштувала 60 руб., Пара волів 140-210 руб. Орендна плата за землю зросла з 70-х років XIX ст. до початку XX ст. в середньому з 3 до 12,5 руб. за десятину, а продажна ціна на землю піднялася з 41,4 до 152,3 рубля.
Багато прийшлих селян, а також місцеві жителі працювали на спорудженні залізниці Харків - Миколаїв. На ній була побудована залізнична станція Казанка. З відкриттям в 1873 р руху поїздів зі станції відправлялися до Миколаєва близько 2 млн. Пудів зерна на рік. У селі швидко розвивалося борошномельне виробництво. Тут налічувалося 58 вітряних і одна паровий млин. Торгувало близько 50 крамниць. Щорічно проводилося по три ярмарки. В результаті застосування заможними господарями сільськогосподарських машин поліпшувалася обробка землі. Вони отримували високі врожаї, ніж інші селянські господарства. Так, в 1901-1909 рр врожайність пшениці на землях бідняків і куркулів становила відповідно 27-45 і 50-67 пудів з десятини, ячменю 29-60 і 65-75 пудів.
Зростання врожайності давало можливість багатим землевласникам розвивати товарне зернове господарство. Казанка стала значним торговим центром.
Тільки на її базарах в 1902 р продавалося товарів на суму 310-629 руб. Щорічно тут збиралося 5 ярмарків. У 1909 р на залізничній станції Казанка було вивезено 2,9 млн. Пудів хліба, понад 100 тис. Пудів борошна, а прибуло сюди 26 тис. Пудів заліза, 2,3 тис. Пудів сільськогосподарських знарядь. Через станцію відправлялося більше 400 тис. Пудів будівельних матеріалів і ввозилося близько 200 тис. Пудів лісу.
У 1905 р в Казанці налічувалося 12 кузень, 8 швейних, 11 шевських, 30 ткацьких майстерень. Напередодні першої світової війни в Казанці проживало понад 10 тис. Чоловік. У селі налічувалося 1857 житлових будинків і землянок, з них 1812 жалюгідні будиночки, криті соломою і очеретом. 32 будинки мали залізну покрівлю, 12 дерев'яний і один будинок був під черепицею.
Приймальний покій відкрився тут тільки в 1904 р Приміщення на чотири ліжка орендувалося у місцевого куркуля.
Через рік приймальний спокій припинив своє існування внаслідок відмови Елізаветградській управи повіту відновити контракт про наймання приміщення для нього, тому що господар цього приміщення зажадав збільшення орендної плати в сумі 100 руб. У двох церковнопарафіяльних школах, земському і двокласному міністерському училищах навчалося 431 осіб, що становило 30% від загальної кількості дітей шкільного віку. У 1894 р Елізаветградські земське зібрання повіту прийняли відкрити в Казанці бібліотеку і виділили для цієї мети 75 руб. Однак здійснити це не вдалося через відсутність приміщення. В цей же час в селі діяли дві православні церкви і молитовний будинок. 25 січня 1920 року у Казанку вступили частини прославленої 45-ї дивізії на чолі з І. Е .. Якіра. Був утворений ревком, потім в квітні відбулися вибори постійних органів влади.
У березні 1923 р Казанка стала центром Казанківського району.
Під керівництвом партосередку, що оформився в травні 1920 р, за активної участі членів КНС, створеного тоді ж, в селі розвернулися аграрні перетворення. На підставі закону Всеукрревкома про землю від 5 лютого 1920 р трудової селянство отримало по 2 десятин землі на їдця, сільськогосподарський інвентар. Цю роботу проводила створена в квітні волосна земельна комісія з числа безземельних і малоземельних селян. В кінці 1920 року для надання допомоги селянству трудящого сільськогосподарськими знаряддями в Казанці відкрився прокатний пункт. У 1921 р з ініціативи комуністів і членів КНС організувалися перші сільськогосподарські об'єднання "Свобода", "Весела Висунь" та інші, в кожне з яких входило по 5-10 сімей.
Районна партійна організація, райвиконкому приділяла постійну увагу відновленню господарства в селах району. З 1925 р в Казанці почали створюватися товариства спільного обробітку землі (ТОЗи). У 1925 р тут з'явився перший трактор. У селі працювали лікарня на 20 ліжок і амбулаторія, де працювали два лікарі, два фельдшера, акушерка і п'ять медсестер. У трьох початкових і семирічних школах 24 вчителі навчали 560 учнів.
Три рази в тиждень в місцевому кінотеатрі з залом на 250 місць демонструвалися кінофільми. До 1935 р в Казанці налічувалося 11 колгоспів ім. Леніна, "Заповіт Ілліча", ім. Петровського, ім. Чапаєва, ім. Ворошилова, ім. Жовтневої революції, "Влада Радам", ім. Р. Люксембург, "Червоний прапор", "Перекоп" і "Третій вирішальний". У 1935-1936 рр всім їм вручені державні акти на вічне користування землею. До вересня 1930 року Казанківський район входив до Криворізького округ.
У лютому 1931 р район був ліквідований, і Казанка увійшла до складу Долинського району (з лютого 1932 р Дніпропетровський області). У січні 1935 р знову утворився Казанківський район, спочатку Дніпропетровської, а з жовтня 1937 р Миколаївська області.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в Казанці проживало 10,6 тис. Осіб. 14 серпня 1941 село окупували німецько-фашистські війська. У березні 1944 р війська 3-го Українського фронту розгорнули бої за звільнення Миколаєва. 9 березня вранці до околиці Казанки підійшли сто тридцять п'ятий і 3-тя танкові, а також 56-я мотострілецька бригади 23-го танкового корпусу (командир генерал-лейтенант Є. Г. Пушкін), 28-й гвардійський окремий важкий танковий полк (командир полковник Б. Н. Чикин).
В результаті тригодинного бою противник втратив близько тисячі солдатів і офіцерів, понад сорок танків, декількох сотень автомашин. При в'їзді в Казанку з боку Кривого Рогу на місці, де відбувався танковий бій з фашистами, в 1972 р в честь воїнів 23-го танкового корпусу встановлено танк Т-34 під номером "271" (Командир І. І. Каліна), в числі перших прорвався в розташування противника при визволенні села.