Підводний човен М-200 ( «ПОМСТА»). РОО «Академія російської символіки« МАРС »

ПУБЛІКАЦІЇ

До списку публікацій

Бойко Володимир Миколайович
капітан I рангу запасу,
ветеран-підводник ВМФ,
редактор
військово-історичного розділу
НВО «Фарватер-submariners».

Підводний човен М-200 ( «ПОМСТА»)

55 років від дня загибелі ПЛ М-200

Закладена 31 березня 1940 року в заводі №-196 в Ленінграді. 17 липня 1941 року спущена на воду. У липні 1941 року по Маріїнського водній системі і річці Волзі переведена в Астрахань на суднобудівний завод №-638, де протікала добудова на кошти, зібрані населенням. 20 березня 1943 вступила в дію, 29 березня 1943 року увійшла до складу Каспійської військової флотилії. 14-17 квітня 1943 перейшла з Баку до Астрахані. 22 квітня 1943 року Постановою ДКО від 22 квітня 1943 року було вирішено перевести 6 підводних човнів з Каспію в Заполяр'ї. В їх число потрапила і М-200. 22 квітня 1943 року в складі першого ешелону перейшла своїм ходом з г.Астрахань в М.Горького. 24 квітня 1943 року перейшла до г.Саратов. 29 квітня - початок травня - перейшла в М.Горького. У Горькому М-200 стала в ДОК. 11-28 травня 1943 року перейшла до Архангельськ. 28 травня 1943 року увійшла до складу Північного флоту. 2 червня 1943 року увійшла до складу Окремої Навчального Дивізіону підводних човнів Бригади підводних човнів Північного флоту.

2 червня 1943 року увійшла до складу Окремої Навчального Дивізіону підводних човнів Бригади підводних човнів Північного флоту

18 червня 1943 року Наказом Наркома ВМФ СРСР присвоєно найменування «Помста». У липні 1943 року перейшла в г.Молотовск (ні Северодвинск). У серпні 1943 року М-200 закінчила програму випробувань. 31 серпня 1943 року підводний човен вступила в дію після перекладу на СФ. З 17 по 19 жовтня 1943 року М-200 здійснила перехід в Полярне. 19 жовтня - 4 грудня 1943 року було перераховано до складу 6-го Дивізіону підводних човнів Бригади підводних човнів Північного флоту, а потім до складу 3-го Дивізіону підводних човнів Бригади підводних човнів СФ з базуванням на Полярне. З 8 по 18 грудня 1943 року М-200 зробила бойовий похід в район Варді - Конгс - фьорд. З 21 січня по 2 лютого 1944 року виконала бойовий похід в район Тана-фьорд - Берлевог. З 20 лютого по 3 березня 1944 року зробив бойовий похід в район Тана-фьорда. З 28 березня по 9 квітня 1944 року бойовий похід в район м.Слетнес - Берлевог.

Слетнес - Берлевог

У квітні 1944 року здійснила навігаційний ремонт, заміну акумуляторної батареї і докування. 16 квітня сталася аварія дизеля з вини особового складу. З 11 по 20 червня 1944 року зробив бойовий похід в район Тана-фьорд - м.Нордкін. З 1 по 5 липня 1944 пройшла навігаційний ремонт. З 11 по 23 липня 1944 року зробив бойовий похід в район Сюльти - фьорда. 1 серпня 1944 року почала гарантійний ремонт, в ході якого були встановлені прилади ПУГ і Пупо, висувна антена ВАН-П3. 3 листопада 1944 року під час стоянки в Полярному, підводний човен «Помста» шквалом навалило на підводний човен тип «С» - була пошкоджена обшивка ЦМЛ №-2 і №-3. 10 січня 1945 року М-200 вступила в дію.

13 квітня 1945 року перераховано до складу Червонопрапорного Балтійського флоту. 28 квітня 1945 прибула в Ростов (Мурманськ), де розпочато роботи з демонтажу обладнання для перевезення на КБФ і 15 серпня 1945 року на транспортері М-200 була відправлена ​​в Ленінград. 12 січня 1949 року М-200 віднесена до підкласу малих підводних човнів. У березні 1951 року підводний човен «Помста» переформована в склад 157-ї Бригади підводних човнів 17-ї Дивізії підводних човнів 8-го ВМФ. 4 січня 1956 року переформована в 157-ю Бригаду підводних човнів 27-й крейсерські Дивізії КБФ з базуванням на г.Пальдіскі.

21 листопада 1956 року підводний човен М-200 ( «Помста») вийшла з Таллінна в Лієпаю під керівництвом нового командира, що раніше не служив на підводних човнах тип «М». На борту знаходився начальник штабу бригади капітан другого рангу Ю.Штиков. Сигнальник на дистанції в 40 кабельтових зауважив вогні есмінця «Ставний», що йшов зустрічним курсом. За правилами кораблі повинні були розійтися лівими бортами, але командир «М-200» віддав наказ розходитися правими. Коли кораблі зблизилися, зіткнення ще можна було уникнути. На «ставний», бачачи неадекватність маневру підводного човна, зменшили хід. Але командир несподівано скомандував «Ліво на борт!», Підставивши човен під таранний удар есмінця. О 19 годині 53 хвилини «Ставний» врізався в правий борт М-200 в районі 5-6 відсіків. Підводний човен стала швидко осідати кормою, протягом 6-10 хвилин дифферент досяг 80 градусів, після чого М-200 стрімко затонула. На поверхні залишилися 8 моряків, двоє з яких незабаром потонули. Що знаходилися в 5 і 6 відсіках шестеро підводників загинули в момент зіткнення. На дні разом з човном залишилися 28 членів екіпажу. О 20.00 за талліннською ВМБ була оголошена «Бойова тривога» і в район аварії почали виходити кораблі Східно-Балтійської флотилії. О 21.05 був виявлений аварійний буй і встановлено зв'язок з 1-м відсіком, однак до цього часу моряки, що знаходилися в 3 і 4-м відсіках, вже загинули. Протягом ночі з 21 на 22 листопада в район аварії вийшло 16 рятувальних суден з двома кранами. Початковий задум Командувача КБФ завести під корпус стропи для буксирування на мілководді, з метою виведення екіпажу на поверхню, здійснити не вдалося. Не зуміли також організувати подачу в 1-й відсік повітря через забортні клапана. Ще вночі о 04.00 підводники повідомили, що вони наділи рятувальне спорядження та підготували відсік для самостійного виходу на поверхню. Однак, замість того, щоб дати «Добро», які зібралися начальники усіх рангів почали радитися, в результаті чого рішення про виведення особового складу було прийнято після майже доби з моменту аварії - о 17.00 22 листопада. Підводний човен планувалося підняти 250-тонним краном колекторного судна і рятувального судна «Пулково». Початок робіт визначили на 18.00, проте через погіршення погоди рятувальні судна сдрейфовалі, і телефонний кабель аварійного буя був обірваний. Зв'язок з підводним човном припинилася. Відновили рятувальну операцію тільки 23 листопада. В 03.47 спущені водолази виявили підводний човен, при огляді корпусу у відкритому верхньому люку 1-го відсіку був виявлений мертвий підводник, включений в ІДА. Рятувати вже не було кого.

Після обриву зв'язку залишилися у відсіку підводники зрозуміли, що сподіватися нема на кого і прийняли рішення виходити самостійно. Однак після тривалого перебування в холодній воді, в умовах високої концентрації вуглекислого газу, моряки залишилися без сил і мічман, першим увійшов в люк, помер від серцевої недостатності, закривши іншим шлях до порятунку.

29 листопада 1956 року М-200 піднята рятувальним судном «Комуна» і відбуксирували в Таллінн. По закінченню розслідування обставин загибелі підводного човна М-200 командир підводного човна і командир «Статного» отримали по три роки таборів. Командування Червонопрапорного Балтійського флоту, керувала бездарно в історії рятувальною операцією і 36 годин приймав рішення про виведення на поверхню залишилися в живих моряків, залишилося осторонь. Життя 28 підводників стали ціною людського безпечності. Підводники поховані в г.Пальдіскі (Естонія).

У 1957 році підводний човен М-200 поставлена ​​на прикол. 29 березня 1957 року перебудована і переформована в УТС. 17 квітня 1957 року перейменована в УТС-69. 6 січня 1958 року виключено зі списків судів ВМФ в зв'язку зі здачею в ОФІ для демонтажу та реалізації. У 1958 році на Талліннської базі «Главвторчермета» на півострові Пальяссаар обробити на метал. У 2007 році меморіал екіпажу підводного човна М-200 перенесений на міське кладовище г.Пальдіскі в зв'язку з розширенням порту.

Повернутися до списку публікацій