Етапи розвитку економіки митної справи

Окремі елементи митної справи застосовувалися на самих ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З виникненням перших державних утворень Стародавнього світу - таких, як Єгипет, Фінікія, Крит, Микенская Греція - стала використовуватися практика встановлення територіальних і торговельних кордонів, стягуватися плата за перетин економічних рубежів по суші або водної поверхні. Така плата отримала назву мито, яка поряд з податками стала складати економічну основу існування держави.

У II тисячолітті до н.е. плата вносилася нечеканнимі злитками з міді або благородних металів (застосовувалася також система справляння мита в натуральному вираженні), а з 700 р до н.е., з появою в Лидийском царстві перших монет, стала здійснюватися в грошовій формі.

Ввізне і вивізне мито встановлювалися в Стародавній Греції з часів Гомера (тобто з VIII ст до н.е.), переважно у вигляді мита на морську торгівлю. Особливий розвиток практика стягування мит отримала в Афінах з кінця V століття до н.е. В елліністичних державах, особливо в Єгипті, мита становили важливу частину національного доходу (їх розмір доходив до 50% вартості товару). У Римській імперії мита (portoria) вносилися при перетині державного кордону; їх стягування віддавалася на відкуп приватним особам. Митні кордони були встановлені також між деякими провінціями. Крім того, правом стягувати ввізне і вивізне мито володіли деякі міста.

У раннеімператорскую епоху розмір мита у римлян становив зазвичай 2-2,5%, в Сирії і Єгипті - 25% вартості товару. У пізньоантичний період на всій території Східної Римської імперії була встановлена єдина мито в 12,5%.

Невисока уніфікована мито послужила потужним каталізатором розвитку міжнародних торгово-економічних відносин. У межах Римської імперії торгівля досягла небаченого раніше розмаху. Вона тягнулася часом від Англії до Індії і Китаю, від Північної Європи до Північної Африки.

З розпадом Римської імперії міжнародна торгівля пішла на спад. Причиною тому послужили такі фактори, як:

роздроблення імперії з єдиним центром влади на безліч малих держав і князівств зі своїм власним торговим і митним режимом;
зниження безпеки торгових шляхів;
відмінності в законодавстві тих державних утворень, по території яких пролягали торгові шляхи.

Крім того, товарообмін значно ускладнювала монополізація всіх сфер торгівлі і промисловості. Як відомо, ще в Візантійської імперії для регулювання ремісничого виробництва імператорами були створені корпорації ремісників. За допомогою корпоративного режиму держава намагалася регламентувати виробництво та розвивати ремесла. Ці ж корпорації в формі гільдій і цехів перейшли в епоху середньовіччя; 1 зазвичай їм належала будь-яка монополія або привілей, в місті чи поза ним, купцям - торгова, ремісникам - промислова. Ремісничі цехи брали на себе відповідальність за доброякісність виробів своїх членів і усували виробництво тих же виробів серед вільних громадян. Шевці, ткачі, ковалі, теслі і всякі інші майстри, організовані в цехи, мали між собою угоди щодо розмірів свого виробництва і кількості робочих сил, якостей і сортів сирих матеріалів, цін на них, видів готових продуктів і цін на них. Деякі корпорації мали монополії на збуті в одних місцевостях, інші - в інших. Для сторонніх встановлювалися додаткові збори, мита, влаштовувалися митні застави. Кожне місто, кожна місцевість мала свої права і привілеї, свої корпорації, які користувалися монопольним становищем.

Таке корпоративно-цехова пристрій системи економічних відносин вкрай негативно впливало на свободу пересування товарних і фінансових потоків, гальмувало торгівлю. Крім того, середньовічну сухопутну торгівлю значно ускладнювали мита, які спочатку вводились з метою утворення фонду для будівництва доріг і мостів, а також їх підтримки в справному стані. Однак поступово феодали-землевласники перетворили мита в джерело доходів своєї скарбниці. До початку IX ст. зловживання митами досягли такого масштабу і стали такими обтяжливими для торгівлі, що імператор Карл Великий звелів в 806 і 809 рр. припинити стягування всіх мит і зруйнувати митниці. Однак вже до кінця XII в. митні збори знову були в повному ходу і були частиною права дворянства; всі дороги і річки були усіяні митними заставами, які часто були укріплені і охоронялися озброєними людьми.

Другим ускладнює торгівлю фактором було право охорони (Geleitswesen). Спочатку право давати охорону проїжджаючим і купецтву належало імператорській владі, але вже в XIII в. воно стало приналежністю будь-якого можновладного князя. З цього праву князі могли стягувати з проїжджаючих певну суму грошей, замість якої зобов'язувалися забезпечити безпеку проїжджаючим і їх вантажам. Спочатку це право було великим благом для розвитку торгівлі, однак згодом трансформувалося в свавілля. Іноді князі, взявши гроші, потім самі грабували проїжджали. Справа дійшла до того, що імператор Фрідріх II дозволив купцям озброюватися, а для безпеки купецтво було у каравани.

З плином часу вчені та державні діячі стали замислюватися над способами найкращої організації митної справи, над економічними засадами функціонування митної служби, яка стала дієвим інструментом і провідником господарської політики держави. З появою перших систематизованих економічних вчень митна практика стала безпосередньо пов'язуватися з тим чи іншим курсом уряду, що намагається вирішити проблеми підвищення добробуту країни і суспільства.

1 У Західній Європі вже до Х ст. утворюються асоціації купців для надання один одному допомоги при провозке товарів по мало захищеним в той час від розбою великих дорогах. Ці асоціації в подальшому перетворюються в особливі корпорації, що називалися торговими або купецькими цехами або гільдіями. Вперше купецькі гільдії з'явилися в Англії, але вже з XIII в. починається активне їх поширення в Німеччині, Франції та інших країнах і містах Європи.

Етапи розвитку економіки митної справи

Економіка митної справи як наука. Об'єкт і предмет дослідження в економіці митної справи

Економіка митної справи в системі гуманітарних наук

Економічні вчення і митна політика

Єдиний економічний простір країни. Державна і митний кордон

Вільні економічні зони та митне регулювання в ОЕЗ

офшорні зони

Особливі економічні зони і митні режими

Митні збори

Вартість товарів як економічна категорія. Основи теорії вартості

Поняття митної вартості для матеріальних і нематеріальних товарів

Способи обчислення митної вартості товарів

Поняття і сутність трансакційних витрат

Види трансакційних витрат в митній справі

Способи мінімізації трансакційних витрат в митній справі та зовнішньоекономічних операціях

Доктрини стримування конкурентів в міжнародній торговельній практиці XVI - XX ст.

Маніпулювання валютним курсом і митними правилами

Уніфікація митних режимів. Створення митних союзів

Створення Світової організації торгівлі (СОТ)

Поняття, класифікація і загальна характеристика контрабанди. Збиток від контрабанди

методи контрабанди

Заходи щодо запобігання контрабанді

Контрафактні операції. Роль митної служби в боротьбі з контрафактом

Теоретичні аспекти митно-валютного контролю

Митний валютний контроль в Російській Федерації

Здійснення валютного контролю в зовнішньоторговельних операціях

Митна інфраструктура: елементи і цільове призначення

Митні брокери і їх завдання

Митні перевізники

Інтернет-ресурси митних органів

Формування митних союзів

Митний союз Росії, Білорусії і Казахстану